Цікаві Досліди

Йоко та самураї (фільм)

agent — Fri, 06 Aug 2010 14:09:55 +0000

Нарешті побачила світ довгоочікувана екранізація безсмертного твору.

Фільм знятий в Камянці Подільському за сценарієм Леся Подерв’янського, в ролях Члени КПМВІТ.

Містичний самурайський детектив за сценарієм Леся Подерв’янського “ЙОКО та САМУРАЇ”. Виробництво Студія ЯД. Оператор Дмитро Глухенький. Продюсер Павло Білоус. Режисер Ігор Гарін.
Тривалiсть фiльму – 9 хвилин.

Наші нові господарі надають Москві те, що вона забажає, а взамін Москва бере їх під свій захист

agent — Fri, 18 Jun 2010 14:01:57 +0000

Після парламентських боїв Лесик Доній лежить в лікарні під крапельницею. У нього струс мозку. Він казав, що депутати оточили його з трьох боків і намагалися поцілити ногами в яйця. Він отримав по голові, коли намагався захистити нижню лінію. В цю ж саму мить ситий гарант незрозумілого фуфла під назвою «Українська конституція» «рассуждав» у місті Страсбурзі, що голодомор не є геноцидом. Йому аплодували ситі депутати від Кремля. Вимальовується проста схема: наші нові господарі надають Москві те, що вона забажає, а на взаєм ті беруть їх під свій захист. Від нас.
Щось не гаразд у цій країні. Коли в Конституції записано, що на нашій території не може бути іноземних військових баз, а вони є – це фуфло.
Коли Бандера і Шухевич не є героями України, а Литвин і Медведчук – герої, це – фуфло.
Коли у двадцять першому столітті в цій країні збираються ставити пам`ятник Сталіну – це дикунство і декларація відмови від незалежності. На цьому (на пам`ятнику) і буде поставлена остаточна крапка, тому що відомо, який суспільний лад панує в тих країнах, де стоять пам`ятники Сталіну та Гітлеру. Якщо ви барани – готуйтеся. Якщо ж ні – теж готуйтеся.
Лесь Подерв’янський

постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-374812.html

”ПОДЯ, ЗАХОДЬ, БО ПРОП`Ю ГРОШІ. ФЕДІР…”

agent — Thu, 17 Jun 2010 08:49:36 +0000

«Учись у всьому побачити, відчути, зрозуміти. У нескінченності є лише я, скажи собі. Немає кого більше винити. Куди думкою не пронесусь, вершу нескінченності діло. Бо всюди мій вічний дім, точніше — моє нескінченнеє тіло». Ось так… Дивлюсь на сонце — це мій орган. Без нього я не можу. І без далеких зірок не існую. Один філософ говорив, що матерія сама себе пізнає. Я для себе пояснюю, що поняття «я» — це Бог. Він розсіяний у всьому живому і кожною живою істотою пізнає сам себе. Або візьмемо хоча б Інтернет. Ці неймовірні тепер уявлення про паралельний світ, і його можна відкривати нескінченно, і нескінченно не розуміти в нашій свідомості, що воно таке. Адже тільки в казках ці дива були. І в наступні роки-століття будуть безкінечні відкриття, і ніколи вони не зупиняться. Буде неймовірно і неймовірно. От тільки знаєте, з самого початку всі ці відкриття були і є смішними. Принаймні для мене. Бо в кожному відкритті людство усвідомлює, що ось воно досягло цього…
Художник Федір Тетянич. З інтерв”ю „Дзеркалу тижня”

З Федором я познайомився наприкінці семидесятих, коли після інституту з групою молодих живописців прийшов працювати художником монументалістом в київський комбінат монументально-декоративного мистецтва. В комбінаті всім заправляли серйозні мордаті і вусаті рагулі. Рагулі вважали себе національно свідомими; кожен тримав в кишені свою помірковану і комформістську дулю. Крім дулі їм були притаманні: цілковита бездарність, провінційна обмеженість, і повна відсутність почуття гумору. В комбінаті процвітала шароварщина. Навіть непрофесійному оку був помітний гидотний рівень всіх цих численних фресок, вітражів і мозаїк, де шаровари роздувалися, як пухлини, а їх власники вусами підмітали підлогу. Рагулів, однак, це не бентежило, себе вони вважали останнім “П”ємонтом” українського мистецтва, а нас піжонами і небажаними конкурентами. Федір сяяв на цьому сірому тлі, як тропічний птах з Нової Гвінеї серед зграї ворон. В крислатому “борсаліно”, в мештах на високих підборах і плетених помаранчевих штанях він розсікав задушливе комбінатівське повітря. В руці у нього виблискувала банка з червоною фарбою. Попереду Федора чимчикував голова художньої ради, Федір скрадався за ним, як тигр-людожер. Кожен крок начальства він старанно обводив червоною фарбою. На підлозі незрозумілим дороговказом майоріли червоні сліди. Начальственним черевикам теж трохи перепадало. Щоб не бути пофарбованим, начальство змушене було стрибати. Звислі вуса і набряки під очима підстрибували в такт. Сам Федір на той час робив величезну мозаїку на київському заводі художнього скла. Замість банальної смальти, або, ще гірше керамічного “кабанчика”, передбачалося класти мозаїку з вишуканих матеріалів, чільне місце серед яких займали консервні банки, гаєчні ключі, деталі гіржавих механізмів, та інший непотріб постіндустріальної цивілізації. Ясна річ, замовник у захваті від усього цього не був. Чим все скінчилося, я не пам”ятаю, скоріш за все автору заплатили за картон і ескіз (замовник при цьому чухав потилицю і матюкався), авангардний твір було знищено нечутливими до мистецтва пролетаріями, а гроші списали на наочну агітацію.

Якось Федір позичив у мене гроші. Минуло кілька років, я давно про них забув і тому був трохи здивований текстом записки приліпленої слюнями до моїх дверей. “Подя, заходь, бо проп”ю гроші. Федір.”. Заходити треба було в майстерню на вулиці Перспективній. Я відчинив двері і побачив печеру. Зверху, а також з усіх боків звисало і стирчало “щось”. Це можна було б назвати космічним звалищем, наочною ілюстрацією до теорії ентропії. Здавалося, що Федір почистив цивілізацію кінця двадцятого сторіччя, як рибу, тіло якої викинув на смітник, а лускою прикрасив своє житло. Заповзти в цю нору можна було тільки рачки, і я повз, чіпляючись вухами за ржаві гайки, старі годинники, гандони і здохлих метеликів. В глибині печера розширялась, за столом сидів Федір в чорній мантії і слухав магнітофон. “Ум-м-м-м… А-а-а-а-а… Гм-м-м-м.. С-с-с-с…” бубнив апарат старанно сортируючи частоти на дві величезні колонки. “Це мої вірші” – пояснив Федір віддаючи мені гроші, “хочеш слухай, а хочеш, повзи назад.”. Для того, щоб розвернутися треба було проповзти трохи вперед, і я лишився. Федір дістав горілку…
Інша нагода послухати вірші Федора випала мені, коли Ігор Лапинський, автор безсмертної поеми “Русь” запросив мене в підвал на вулиці Лєніна, (тепер Богдана Хмельницького) послухати гурт “Ностальгія за мезозоєм”. Колись в цьому підвалі під квітковим магазином (біля зоокрамниці) робили соснові вінки для небіжчиків, тут же прикрашали їх квітами (живими дорожче, паперовими дешевше), і причепивши, насамкінець, жалобну стрічку з написом “бронзянкою”, старанно намальованим інвалідом Борисом Івановичем Колодочкою, відправляли “іздєліє” нагору замовнику. Борис Іванович був мовчазний і загадковий, як герої Байрона, він брав роботу (тобто вінки і стрічки) “на дом”, їздив у старому “запорі” і був трошки схожий на Сільвера. Таємниці своїми чорними крильцями тріпотіли над його червоною пикою. Так одного разу я випадково втрапив до нього в квартиру (ми мешкали в одному будинку). Вінки обвиті стрічками стояли вздовж стін. Посередині, за не зовсім чистим столом сиділи Борис Іванович і дві красуні, в порівнянні з якими фотомоделі часопису “Вог” здавалися паспортістками з ЖЕКа. Всі троє були п”яні і розважалися співанням пісні “Жизнь нєвозможно повєрнуть назад…”. Помер Борис Іванович так же загадково, як і жив; з вікна на четвертому поверсі валив чорний дим, обвуглене тіло чомусь діставали з вікна по пожежній драбині. В міліцейському протоколі коштовним діамантом світилася фраза “Тєло прожгло діван…”. Тепер в цьому підвалі, де ще літав дух старого пірата гриміли ударні, музика відскакувала від стін і гупала по вухах. Тіла присутніх потіли і вібрували. Федір видерся на драбину і звідтіля страшно завивав в трубу: “Я безконечність!” – кричав він “ти теж безконечність! Ви всі безконечність! Ви думаєте, що труси вдягнуті на вас? Помиляєтесь! Труси одягнуті на безконечність!”. Спонтанність дійства і його безкомпромісність висікали небесну електрику. Пацюки розбіглись по норах. Борис Іванович літав у повітрі вимахуючи милицями, як крилами. Красуні співали п”яними, низькими, як в Аманди Лір, голосами. Жалобна червона стрічка з бронзовим написом “тов. Полковніку Сідоруку от сослуживцев”, звивалася кільцями і хиталася, як дресирована кобра…

Лесь ПОДЕРВ`ЯНСЬКИЙ, спеціально для ”Іншого Боку”

Сергій Жадан: “Пропоную включити до шкільної програми п’єсу Подерв’янського “Кацапи”"

agent — Tue, 15 Jun 2010 11:53:49 +0000

Між вільними вільна, між рівними рівна

Заява нового міністра освіти про доцільність включення до шкільної програми лише мертвих письменників повернула надію та віру в справедливість у багатьох із нас.

Ось нині вся прогресивна громадськість накинулась на нову владу, мовляв, усе не так, і все не те, і навіть за часів Леоніда Ілліча, перепрошую, Леоніда Даниловича справи не виглядали так безнадійно. Не хотілося б долучатись до цього хору критиканів, тому скажу про хороше. Скажімо, про міністерство освіти. Скільки крові за старого режиму попили мені клерки цього відомства, не бажаючи викидати зі своєї шкільної програми мої твори, і на всі мої справедливі, як здавалось, закиди, що, мовляв, твори мої, і я сам хочу вирішувати, давати їх до програми чи ні, чемно відповідаючи – що хоча естетична вартість цих творів справді не надто висока, проте вони в міністерстві обійдуться якось і без моїх підказок при формуванні золотих фондів нашої духовності.

Подібні відписки справляли неоднозначне враження – з одного боку самі ж говорять, що вартість не надто висока, а з іншого – все ж таки золоті фонди. Одним словом, типова для старого режиму бюрократична відмазка.
Так би воно й тривало, мабуть, довгі роки, не лишаючи авторам жодних шансів на відновлення справедливості, коли б не доленосні зміни, яких зазнав курс вищеназваного міністерства. Мушу сказати, що заява нового міністра освіти про доцільність включення до шкільної програми лише мертвих письменників повернула надію та віру в справедливість у багатьох із нас. Нарешті, подумалось, залізна рука диктатури олігархії наведе порядок у цьому болоті, що гордо іменує себе українською літературою. Давно пора!

Складно не погодитись із міністром. Безперечно, програму потрібно міняти. Поза всякими сумнівами, живим у підручниках не місце. Слово має відстоятись у часі, нова народна влада, слід розуміти, створить представникам красного письменства належні умови для гідної смерті, після чого можна буде поговорити і про хрестоматії. Тому щонайскоріше потрібно викинути зі шкільних програм усю цю живучу братію, що час від часу подає голос із сутінків громадської свідомості, усе це суцільне бу-ба-бу, що навіть звучанням своїм нагадує якесь ге-пе-у.

Інша річ, що робити, скажімо, з Іваном Федоровичем Драчем та Дмитром Васильовичем Павличком, котрі за всіма формальними ознаками лишаються поки що живими. Нічого страшного – у випадку з ними можна просто повернутись до хрестоматій кінця 70-тих і взяти їхні твори звідти, не змінюючи прізвищ та не переставляючи акцентів. Те ж саме і з Гончарем – справедливо засудивши автора за роман “Собор”, можна безболісно лишити в шкільній програмі “Прапороносців”.

Так само в оновленому підручнику має знайтись місце для Корнійчука та Галана, для пізніх Тичини, Сосюри та Рильського, для раннього Коротича та вічного Олійника.

Проблема може виникнути з письменниками “Розстріляного Відродження”, оскільки сама дефініція є сумнівною та двоякою – мовляв, чому розстріляне, за що розстріляне, і головне – відродження чого? В цьому випадку пропоную сам термін скорегувати й подавати в новій версії – “Розстріляне нами Відродження”.

Модерністів краще не давати взагалі. Хіба що “Інтернаціонал” у перекладі Вороного.

Лесю Українку, з огляду на тематику творів, бажано подавати в програмі світової літератури, в тій одній четвертій частині, що не заповнена буде літературою російською.

Знайомство з творчістю Івана Франка можна обмежити хоровим читанням “Лиса Микити”. Натомість “Каменярі” слід засудити як твір масонський та колаборантський.

Стефаника та Коцюбинського краще теж не чіпати, з огляду на непевність регіональної політики, висвітленої в їхніх творах.

“Хіба ревуть воли” Панаса Мирного потрібно дати двічі, як твір, що формує в дитини стійке та недвозначне ставлення до вітчизняної літератури.

Із Шевченка краще за все взяти російськомовні повісті. В жодному разі не “Гайдамаків”, в жодному разі не “Суботів”. Можна ще дати малюнки, щоби місце заповнити.

Котляревського можна вивчати в межах історії давнього Риму, Сковороду – в межах уроків співу, одним словом – розвантажити програму, давши дітям можливість устигнути таки двічі перечитати Мирного.

Крім того, можна підійти до укладання шкільної програми ще більш творчо й створити спільний українсько-російський підручник із літератури. Туди пропоную в обов’язковому порядку включити п’єсу Леся Подерев’янського “Кацапи”, як яскравий зразок оспівування дружби народів та героїчного виконання кожним із нас свого інтернаціонального обов’язку.

Але головне – дочекатись, коли вони всі помруть. І вчасно описати архіви.

Джерело: ТСН

Новини від Радіо Гремлінов

agent — Tue, 15 Jun 2010 08:21:29 +0000

Да оттянутся балдеющие, слушающие нас !

Загляните сюда! Есть свежие материалы !
Не пожалеете !

Смотрите видео о интервью с Лесем Подервьянским на

вечере “Проза в гостях у поэзии” в киевском Доме Учителя

14 мая 2010 г.

Джерело: Радіо Гремлінов

Часть 1

Часть 2

“Вони щодня дивляться порнуху й отримують за це гроші”

agent — Mon, 17 May 2010 08:16:33 +0000

Лесь Подерев’янський розігнав би Міністерство культури
У Києві триває щорічний міжнародний поетичний фестиваль “Київські Лаври”. У п’ятницю ввечері в його рамках пройшла зустріч Леся Подерев’янського з читачами. На запитання: якби вам на один день дали можливість очолити Міністерство культури – щоб б ви зробили? Подерев’янський відповів, що він би його розігнав.

Він також розповів, як нещодавно був запрошений на засідання Нацкомісії з питань моралі. Її члени саме переглядали еротичний фільм, у якому була довготривала постільна сцена. Голова комісії з обуренням сказав: “От хто пояснить – це секс, порнографія чи еротика?”

- Ці люди добре влаштувалися – щодня дивляться порнуху й отримують за це гроші, до того ж наші гроші! – сказав Подерев’янський.

Фестиваль “Київські Лаври” організовує журнал “ШО”. Цьогорічну головну премію отримав російський поет Євген Рейн.

Звітує gazeta.ua

Програма V міжнародного фестивалю поезії «Київські лаври», в якому візьме участь Лесь Подерв’янський.

agent — Thu, 13 May 2010 09:59:46 +0000

13–16 травня в Київському будинку вчителя (вул. Володимирська, 57, ст. метро «Театральна», «Університет» Великий зал, Молодіжний зал, Малий зал) відбудеться міжнародний фестиваль поезії «Київські лаври».
=======================================
13 травня (четвер)
=======================================
Київський будинок вчителя

Великий зал

18.00 – 18.30

Відкриття V Міжнародного фестивалю поезії «Київські Лаври». Вручення премії «Київські Лаври – 2010».

18.30 – 19.20

Вечір нових лауреатів премії «Київські Лаври» та лауреатів минулих років – Олексія Цвєткова, Тараса Федюка, Бориса Херсонського, Анатолія Кичинського, Бахита Кенжеєва, Шоти Іаташвілі.

19.20 – 20.00

«Поезія, що звучить» – аудіопроект Павла Крючкова (за підтримки редакції журналу «Новый мир») покликаний представити літературну звукоархівістику як окремий актуальний сегмент сучасної культури. Невідомі Мандельштам, Ходасевич, Бродський… Ексклюзивні записи Олени Шварц і Олексія Хвостенка…

20.00 – 21.30

Фестиваль «Бієннале поетів у Москві»:

Євген Бунімович, Микола Звягинцев, Анастасія Афанасьєва,
Микола Байтов, Світлана Кекова, Бахит Кенжеєв.

ВХІД НА ВСІ ЗАХОДИ ВІЛЬНИЙ!

=======================================
14 травня (п’ятниця)
=======================================
Київський будинок вчителя

Великий зал

18.00 – 19.30

Вечір польської поезії:

Богдан Задура (Польща).

Беруть участь Андрій Любка, Микола Рябчук, Андрій Бондар та інші.

19.30 – 21.00

Міжнародний літературний Волошинський фестиваль представляє:

Євген Рейн (Росія).
Презентація нової книги «Мій найкращий адресат».

Молодіжний зал

18.00 – 19.00

Незалежну літературну премію «Дебют» (Росія) представляють
Віталій Пуханов, Данила Давидов, Андрій Єгоров, Алла Горбунова, Люба Лебедєва.

19.00 – 20.30

Проза в гостях у поезії.

Захар Прилєпін (Росія) – Лесь Подерв’янський (Україна).

Реалізм як новаторство. Треш як спосіб повернути зацікавленість читача.

Координатор Юрій Володарський, оглядач рубрики «Книжковий дозор» журналу «ШО».

20.30 – 21.30

«Экслібрис «Культурної ініціативи».

Найкращі поетичні книги 2009 року по версії «Культурної ініціативи».

Андрій Василевський «Все одно» (М.: Воймега, 2009), Марія Галіна «На двох ногах» (М.: Арго-риск, 2009), Ірина Єрмакова «В очікуванні свята» (Владивосток: Рубіж, 2009), Микола Кононов «Пілот» (М.: Арго-риск, 2009), Леонід Костюков «Сніг на щоці» (М.: Арго-риск, 2009), Олександр Переверзін «Документальне кіно» (М.: Воймега, 2009), Борис Херсонський «Спіричуелс» (М.: НЛО, 2009).

Заочне представлення книг Тимура Кибірова «Греко- й римсько-кафолицькі пісеньки й потішки» (М.: Время, 2009) і Ольги Седакової «Все, й одразу» (СПб.: Пушкінський фонд, 2009).

Юрій Цвєтков, Данил Файзов (координатори).

Малий зал

18.00 – 19.00

Проект «Три К»: Ігор Караулов, Геннадій Каневський, Михайло Квадратов (Росія).

19.00 – 20.30

Проект «Україна-Росія-транзит»: Тетяна Щербина, Юрій Смирнов, Дмитро Лазуткін, Андрій Любка, Олег Романенко, Дем’ян Фаншель, Людмила Дядченко, Олег Коцарев, Ілля Стронговський.

Вечір веде Андрій Любка.

20.30 – 21.30

Проект «Київ-etc.»:
Сергій Соловйов, Дмитро Бураго, Світлана Поваляєва, Світлана Захарова, Олексій Зарахович, Наталія Бельченко.

Вечір веде Наталія Бельченко.

УВАГА!!!

14 травня о 18.00 в Київському будинку кіно, «Синій зал» (метро «Палац спорту», вул. Саксаганського, 6), «Лабораторія проектів» Союзу кінематографістів України та Міжнародний фестиваль поезії «Київські Лаври» представляють лауреата премії «Національний бестселер» Леоніда Юзефовича. В програмі – перегляд фильму «КАЗАРОЗА», розмова з автором сценарію Леонідом Юзефовичем.

ВХІД НА ВСІ ЗАХОДИ ВІЛЬНИЙ!

=======================================
15 травня (субота)
=======================================
Київський будинок вчителя

Великий зал

17.00 – 18.30

Грузинський міжнародний фестиваль поезії: Звіад Ратіані, Інна Кулішова, Ніка Джорджанелі, Шота Іаташвілі
в перекладах Бориса Херсонського, Олексія Цвєткова, Бахита Кенжеєва.

Вечір веде Інна Кулішова.

18.30 – 20.00

Фестиваль сучасної поезії імені Бориса Чичибабіна й
літературний альманах «Двуріччя» представляють:

Світлана Кекова, Ірина Євса, Станіслав Мінаков, Олександр Фролов, Андрій Дмитрієв, Ігор Караулов.

20.00 – 21.30

Вечір української іронічної поезії:
Юрко Позаяк, Олександр Ірванець, Віктор Неборак, Володимир Цибулько,Сергій Пантюк.

Вечір веде Андрій Бондар.

Молодіжний зал

17.00 – 18.30

Міжнародний фестиваль поезії «Каштановий Дім» представляє:

вечір Івана Жданова.

Беруть участь Дмитро Бураго, Олексій Зарахович, Андрій Грязов, Наталія Бельченко, Оксана Боровець.

Веде програму Андрій Грязов (координатор).

18.30 – 20.00

Проза в гостях у поезії.

Леонід Юзефович (Росія) – Таня Малярчук (Україна.)

«Ранні» й «пізні» письменники. Голоси різних поколінь.

Вечір веде оглядач рубрики «Книжковий дозор» журналу «ШО»
Юрій Володарський.

20.00 – 21.30

Дмитро Кузьмін (Росія) презентує програму
«Російська поезія: частина світової чи особливий шлях?”
(читання віршів і перекладів, дискусія)
за участю Марка Білорусця (Україна),
Олександра Скидана, Олексія Прокоп’єва, Леоніда Костюкова, Іллі Кукуліна (Росія).

Малий зал

17.00 – 18.30

Мінський фестиваль поезії «Порядок слів»,
Казанські міжнародні поетичні читання,
Іркутський фестиваль поезії представляють програму:
«БРАТЕРСТВО ФЕСТИВАЛЕЙ»:

Олексій Остудін, Андрій Новиков, Світлана Міхеєва, Андрій Хаданович, Дмитро Строцев, Дмитро Вишнєв, Сергій Прилуцький, Михайло Остудін, Айгуль Гайсина.

Вечір ведуть Світлана Міхеєва, Андрій Новиков, Олексій Остудін.

18.30 – 20.00

Видавництво Art House media (Росія) представляє проект
«НОВІ КНИГИ»:

Олександр Шишкін, Олег Хлєбніков, Марія Ватутіна, Андрій Коровін, Санжар Янишев, Ольга Сульчинська, Сергій Надєєв.

Вечір веде Олександр Шишкін (директор видавництва).

20.00 – 21.30

Міжнародний літературний Волошинський фестиваль представляє:
– переможців турніру поетів Ольгу Хохлову, Станіслава Мінакова, Любу Лебедєву;
– поетичний парад учасників фестивалю:
Марія Ватутіна (Росія), Сергій Соловйов (Індія), Ганна Матасова (Карелія), Олександр Переверзін (Росія), Дем’ян Фаншель (Німеччина), Борис Херсонський (Україна), Дмитро Григор’єв (Росія), Ірина Євса (Україна).

Вечір веде Андрій Коровін (координатор).

ВХІД НА ВСІ ЗАХОДИ ВІЛЬНИЙ!

=======================================
16 травня (неділя)
=======================================

Закриття фестивалю «Київські Лаври»

Київський будинок вчителя

Великий зал

17.00 – 18.30

Міжнародний фестиваль поезії «Петербурзькі мости» представляє: Дмитро Легеза, Віктор Ганч, Галина Ілюхіна, Ольга Хохлова, Дмитро Григор’єв, Еліна Леонова, Люба Лебедєва, Ніна Савушкіна, Павло Синельников.

Ведуть програму Галина Ілюхіна и Віктор Ганч (координатори).

18.30 – 20.00

Міжнародний літературний фестиваль у рамках Форуму видавців у Львові:

Петро Мідянка, Юрко Іздрик, Маріанна Кіяновська, Остап Сливинський, Лесь Белей.

Веде програму Григорій Семенчук (координатор).

20.00 – 21.30

Сучасна класика від журналу «ШО»:

Олексій Цвєтков (США),
Тарас Федюк (Україна),
Бахит Кенжеєв (США),
Анатолій Кичинський (Україна).

Молодіжний зал

17.00 – 19.00

Літературный проект “ЛІТФЕСТ.РУ”:

Леонід Борозенцев (Вінниця), Олександр Татаринов (Запоріжжя),
Максим Кабір (Кривий Ріг), Мар’янка [Невиліковна] Нікіфорова (Кривий Ріг), Майстер Євген (Харків), Людмила Гонтарева (Луганськ), Стас Кузьмін (Дніпропетровськ), Іван Суботин (Київ), Світлана Варламова (Київ), Лєнка Воробей (Харків), Лора Радченко (Львів).

Веде програму Влад Клен (координатор).

19.00 – 21.00

Проза в гостях у поезії.

Михайло Шишкін (Швейцарія) – Маріанна Кіяновська (Україна).

Елітарна література в епоху масової.

Вечір веде оглядач рубрики «Книжковий дозор» журналу «ШО»
Юрій Володарський.

Малий зал

18.00 – 19.30

«Пісні й танці «Зверєвського центру» (Росія):
Микола Байтов, Свєта Литвак, Олексій Сосна.

Вечір веде Олексій Сосна.

19.30 – 21.00

Проект «Київ-Москва-транзит»: Марія Ватутіна, Юрій Цвєтков, Сергій Соловйов, Тетяна Щербина, Юрій Смирнов, Світлана Захарова.

ВХІД НА ВСІ ЗАХОДИ ВІЛЬНИЙ!
Повідомляє Літфєст

Кияни обрали новим голосом метрополітену Леся Подерв’янського

agent — Thu, 29 Apr 2010 10:33:25 +0000

Конкурс, який об’явив київський метрополітен, на нового диктора майже закінчено. За симпатіями киян лідирує Лесь Подерв’янський.
Повідомляє ОБКОМ

Лесь Подерв’янський відкрив в Одесі виставку своїх картин.

agent — Tue, 13 Apr 2010 13:08:22 +0000

В одеській галереї сучасного мистецтва NT-Art відкрилася персональна виставка Леся Подерв’янського “Герої: 9 картин і 9 текстів”

Повідомляє ІА “МОСТ-Одесса”

Новий персональний проект Леся Подерев’янського “Герої: 9 картин та 9 текстів”

agent — Wed, 17 Feb 2010 06:41:29 +0000

ЛЕСЬ ПОДЕРЕВЯНСЬКИЙ / ГЕРОЇ
Виставка, яку було анонсовано на 20 січня поточного року відбудеться 18 лютого 2010 у галерії Коллекція

Повідомляє Baron Littr fon KrollMANN посилаючись на сайт галерії Коллекція

http://www.collectiongallery.com.ua/all/artist/poderevjansky/exibition01/