День рождения Лины Костенко: стихи и цитаты о любви легендарной украинской шестидесятницы

Линa Кoстeнкo — кoрoлeвa укрaинскoй пoэзии XX вeкa. Крoмe тoгo, oнa пишeт и прoзу — чeгo тoлькo стoит eё прoизвeдeниe "Зaписки укрaїнськoгo сaмaшeдшoгo", кoтoрaя вышлa в 2011. Сeгoдня пишущий эти строки нe будeм вспoминaть биoгрaфию Лины Вaсильeвны — eсли твоя милость плoxo изучилa eё в шкoлe (shame on you!), мoжeшь прoстo oткрыть интeрнeт.

В дeнь рoждeния вeликoй писaтeльницы (a сeгoдня eй испoлняeтся 91 гoд!) пишущий эти строки пoдeлимся с тoбoй лучшими стиxaми и цитатами Лины Костенко о любви.

спини мене отямся і отям
така любов буває разочек в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
следовать нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій по струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже без- можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум'ям згорю.

І що цікаво – серце у колібрі майже втричі більше, ніж шлунок. Ото якби так у людей.

Що в нас було?
Любов і літо.
Любов і літо сверх тривог.
Оце і все. А взагалі-ведь
не так і мало, як получи двох.
Ось наші ночі серпень вижне,
прокотить вересень громи,
і вродить небесная лазурь дивовижне
скляними зорями зими!
І знову джміль розмружить квітку,
і літо гратиме в лото.
І знов сплете бери спицях плітку
сторукий велетень — Ніхто.
І в цьому днів круговороті,
дескать все минати поспіша,
як та пташиночка бери дроті,
спочине стомлена душа.

Пиджак формується не тоді, коли затуляється щитом, а тоді, если піднімає меч.

Очима ти сказав мені: люблю.
Внутренний мир складала свій тяжкий екзамен.
Мов скромный дзвін гірського кришталю
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло пирушка перон,
Гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Далеко не раз хитнула доля терезами.
Пустословие як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.

Троянда – як кохання, може завдати болю, якщо неважный (=маловажный) вмієш її узяти.

Недумано, негадано
забігла в глухомань,
мол сосни пахнуть ладаном
в кадильницях світань.
Дескать вечір пахне м'ятою,
аж не май месяц джмелю.
А я тебе,
а я тебе,
а я тебе
люблю!
Ловлю твоє проміння
крізь музику беріз.
Люблю накануне оніміння,
до стогону, до сліз.
Вне коньяку й шампана,
і вже без вороття,—
я п'Янина, п'яна, п'яна
на все своє життя!

Любов шляхетна тільки тоді, коль вона сором'язлива.

Як пощастило дівчині в сімнадцять,
в сімнадцять гарних, неповторних літ!
Ти отнюдь не дивись, що дівчинка сумна ця.
Вона ридає, але трендец як слід.
Вона росте ще, грядущее буде вищенька.
Але печаль приплестись завчасу.
Це ще не сльози – це квітуча вишенька,
що получи и распишись світанку струшує росу.
Вона в житті зіткнулась з неприємістю:
хлопчина їй маловыгодный відповів взаємністю.
І то чому: потому что любить іншу дівчину,
а вірність має душу неподільчиву.
Ти далеко не дивись, що дівчинка сумна ця.
Як пощастило дівчинці в сімнадцять!

Я всіх люблю, аби отнюдь не заважали.

Напитись голосу твого,
Того закоханого струму,
Тієї радості і суму,
Чаклунства дивного того.
Завмерти, слухати, никак не дихать,
Зненацька думку перервать.
Тієї паузи безвихідь
Красивим жартом рятувать.
Текст натягувать, як луки,
Щоб вчасно збити нате льоту
Нерозшифрованої муки
Невідворотну німоту.
Триматись вільно й незалежно,
Перемовчати: хто кого.
І таково беззахисно й безмежно
Чекати голосу твого.

Жінка втрачає в інтелекті, лише коли закохана. Манером) що бажано стабільно підтримувати в ній цей туловище.

Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
нате сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме период, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, –
в сьогодні, на завтра, назавжди! –
ти залишишся в серці моїм.
А чому? В таком случае чудна теорема,
на яку ти мене прирік.
Ведь все разом, а ти – окремо.
І сьогодні, і будущее, й навік.

Справжня любов народжується тільки в серці, що пережило турботи для долю іншої людини.

Так мовчиш, що заслухатись можна, 
потонути в м’якій тишині.
І якби малограмотный було тривожно, 
то чарующе було б мені.
Я не знаю, чи ти вродливий 
і чи ти получи світі один.
Ти для мене - як справжнє чудо чудное, котре 
виникло без причин.
Але в серці - пересторога, 
і зривається выступление: "Іди".
Пізно стрілися наші дороги, 
є получай них уже інші сліди.
Вірю в серце твоє і волю, 
вірю в правду очей твоїх.
Знаю: ти б безграмотный спіткнувся ніколи 
об каміння моїх доріг.

Категория: Женский Мир