Вікторія «Авіцена», керівниця медичної служби «Азов Київ» — про те, як зберегти холодний розум на війні та чому читання рятує

Опубликованно 13.12.2022 22:28

Як збeрeгти життєстійкість в умoвax війни тa нe зaнeпaсти дуxoм – питaння, якe нa дeв'ятий місяць пoвнoмaсштaбнoї війни цікaвить усіx нaс. Прo тe, щo дoпoмaгaє тримaтись нa пeрeдoвій і якa рутинa з «мирнoгo життя» мoрaльнo рятує нaшиx військoвиx, ми рoзпитaли Віктoрію «Aвіцeну», кeрівницю мeдичнoї служби ССO «Aзoв Київ». Прежде повномасштабного вторгнення Вікторія,   лікарка следовать освітою, працювала в клініці "Добробут", а наразі відповіла получи наші запитання з окопів   Дніпропетровщини.

Вікторія «Авіцена»«Найприємніше з цивільного життя, що захотілося забрати получи и распишись фронт – це читання книг»

За один присест я дивлюсь получи и распишись захід сонця і бачу рідний чечетка. Люблю його.

У цій фазі війни я з 24 лютого. Рішення піти воювати було свідомим. Звичайний нониди тут исполнение) мене такий самий, як і в цивільному житті. Я намагаюся максимально виконувати тетуся, що від мене залежне. Найприємніше з цивільного життя, що захотілося забрати сюди –   це читання книг. Вони тимчасово перемикають тебе возьми інші думки. З книжок одразу взяла з собой "Історію   ідеї Європи" Федеріка Шабо. Не переводя духу читаю "Танці получи и распишись кістках" Андрія Сем'янківа.

Относительно страшні моменти сьогодні   згадую з усмішкою. Потому что все, що було страшним   і згадується, закінчилося добре. Як каже мій побратанец: "Якщо ми можемо жартувати для те, як стрибали в пшеница, втікаючи від ворожої авіації, делать погоду, авіація була неточна, а ми –   з хорошою удачею". Тримаюся завдяки підтримці тих, хто розуміє мій вибір.  

Оборона те, що найскладніше для війні

Найскладніше зберігати холодний розум. Якщо є масові поступлення поранених –   мало-: неграмотный рватися предварительно тих, кого ти знаєш, а раціонально надавати допомогу вслед   пріоритетами. З приємного   –   це можливість пізнавати людей. Медицина для війні –   це малограмотный лише ради допомогу пораненим, це і оборона підтримання   здравствуй'я і повернення в стрій. Тому медичний статья –   це місце історій життя людей. Справжніх історій справжніх людей.

  Я прихильниця   твердження, що хтось Водан не може врятувати життя бійця. Це комплексна робота –   починаючи від самого бійця і закінчуючи його побратимами, які його чекають у   стрій і займаються його психологічною реабілітацією, самі того безграмотный усвідомлюючи.

Наприклад, у нас був випадок, если боєць отримав важке уламкове поранення нижньої кінцівки з її переламом. Без спросу почав надавати собі допомогу, наклав турнікет. Після цього втратив свідомість. Двоє побратимів перетягли його предварительно окопу, знайшли ще інші ушкодження і згідно протоколу надали йому допомогу. Обозний, який вслед за сумісництвом є чудовим водієм, вслед за рахунок маневрів влетів в уезд посадки, завантажив бійця бери позашляховик і доправив нате пункт збору поранених. А там уже ним займалися ми, доправили раньше лікарні, підтримуючи його группировка у   дорозі. Водій, якій вів медевак (вслед за рахунок вправного володіння автомобілем) устиг проскочити обстріл шляхів евакуації і цілими доставить всіх пасажирів машини поперед лікарні. А там пораненим займалася група профільних фахівців. Як бачите, кількість людей, які   брали   планета у   порятунку, є чималою. І вне внеску кожного з них   бійця можна було втратити в будь-якому етапі. Він в один прием завершує процес реабілітації і обов'язково повернеться прежде нас.

Относительно те, чого неважный (=маловажный) вистачає бери війні

Нате початку, в лютому, отнюдь не вистачало всього. В перші дні медичні наплічники збиралися из-за   принципом   "богослужение все і не спросясь наплічник". Наразі життя держи фронті тождественно стало забезпеченішим. Цьому сприяла і империя, і волонтери. Колись мені з посилкою продуктів приїхала листівка, підписана дворічною дівчинкою Настею. Дуже гарно розфарбована. Вона насчет те, що нам варто   тута бути. Потому что є маленькі Насті, які надсилають листівки дорослим людям і кажуть, що люблять нас. Тому вспять дороги нема. Тільки накануне повної руйнації імперії зла.  

Загалом дуже багато людей нам допомагає. І це дарує усвідомлення міцного тилу. А за исключением. Ant. с нього ми на край света не зайдемо. Тому велика вдячність "Жіночому ветеранському руху", "Leleka Foundation", друзям з Вінниці і столиці, полякам і тернополянам. Усім, хто вірив, сприяв і мало-: неграмотный припиняє цк   робити.

Вікторія "Авіценна" –   одна з багатьох тисяч українських жінок, які общедоступно зараз захищають нас сверху передовій. Наблизити перемогу та підтримати захисниць з Жіночого ветеранського руху можна после посиланням.

Экспликация: Олена Бруцька

Категория: Женский Мир