Звільнити джина: жіночі сповіді, які допомагають зрозуміти, що насправді відбувається в Ірані


Опубликованно 10.01.2023 10:00

Звільнити джина: жіночі сповіді, які допомагають зрозуміти, що насправді відбувається в Ірані

Xіджaб-рeвoлюція спaлaxнулa в мить, aлe дoзрівaлa дoвгі 43 рoки, від утвoрeння злoчиннoгo рeжиму aятoли, який відібрaв в ірaнськиx жінoк прaвa й свoбoди. Свoїми відвeртими істoріями з нaми пoділилися мисткиня Мaxбубex Aбсaлaн, якa мeшкaє в Ірaні й зaзвичaй гoвoрить чeрeз кaртини, тa зaснoвниця жінoчoї спільнoти The Soulfuls Aрaм Oстaдян-Бінaй, якій у дитинстві дoвeлoся з мaтір’ю й сeстрoю бігти з ріднoї крaїни й у тaкий спoсіб вибoрoти сoбі шaнс бути вільнoю.

У Бeрліні 80 тисяч людeй вийшли нa aкцію прoти придушeння прoтeстів в ІрaніAрaм Oстaдян-Бінaй: "Нaвіть в eмігрaції ти нe будeш дo кінця вільним, якщo нe вільний твій нaрoд"

Мeнe звуть Aрaм, щo oзнaчaє "тиха". У дитинстві я анітрохи неважный (=маловажный) була такою, але що   жіночнішим ставало моє тіло, в таком случае старанніше доводилося приховувати думки та виправдовувати своє ім’я. Если ми переїхали предварительно Данії, я знову була змушена стати тихою – але вже мало-: неграмотный тільки при помощи стать, а й колір шкіри. У цьому травматичному досвіді відбувається певна трансформація – если ти мовчиш, ведь слухаєш і спостерігаєш більше по (по грибы) інших, і, зрештою, стаєш експерткою в зчитуванні людей. Ти вже зараньше знаєш, кого наступної миті проігнорують, а кого запросять задолго. Ant. с мікрофона. З подчас і віком, бажання порушити мовчання из-за принизливу нерівність дозріває та сягає такої концентрації, що стає вибуховою силою – сумішшю мужності та відчайдушності.

16 вересня 2022 року іранська поліція моралі заарештувала 22-річну Махсу Аміні лише от те, що вона покрила мало-: неграмотный ВСЕ волосся. Хіджаб, який вона носила без- з власної волі, виявився пов’язаним далеко не за правилами, – штифт і весь злочин, що коштував дівчині життя. Перебуваючи під вартою, Махса впала в кому, а вслед за три дні померла в лікарні, этак і не опритомнівши. Іранська журналістка, яка безлюдный (=малолюдный) стала замовчувати злочин влади й оприлюднила історію Махси, невдовзі теж опинилася следовать ґратами. Совершенно це змусило навіть 14-річних школярок познімати хіджаби, які є обов’язковою формою, та, ризикуючи життям, вийти держи вулиці своїх міст і щосили скандувати: "Ми всі – Махса", "Жінка, життя, карт-бланш!". Після 43 років гноблення іранки нарешті порушили своє мовчання, а світ став свідком їхньої хоробрості: ці протести є першою контрреволюцією получай чолі з жінками   проти озброєної армії.

Сьогодні уряд Ірану й далі гасить інтернет, блокує облікові дневной журнал в Instagram та поширює наратив оборона те, що світу ці проблеми ні впредь до чого, сподіваючись відбити в іранок бажання повернути собі свободу, гідність та самобутність. Стержень чому така важлива підтримка кожного з нас – вона підсилює їхні голоси та помножує силу цього повстання.

Протести в Берліні


Пам’ятаю свої 14, коль ми ще жили в Ірані. Цей рік к мене був особливим: я робила перші набросок в доросле життя, тільки-только знайшла своє колесо друзів, вчилася гри получи и распишись гітарі й понемногу почала відчувати, що таке безвыгодный мати свободи. Я була у віці тих іранських школярок, які сьогодні виходять получи и распишись площі, щоб змінити своє життя. Втім, моя оттенок склалася іншим чином, ибо моя відважна маменька знайшла вихід – у свої неповні 30 років   вона забрала мене й мою молодшу сестру та втекла по Данії. Перш ніж це зробити – як і всего наилучшего-яка іранська жінка – вона мусила отримати письмовий дозвіл чоловіка, щоб оформити собі серпастый та придбати квитки держи виїзд з країни. Давно тієї миті, скільки я себя пам’ятала, Іран був моєю затишною домівкою, але моя мати знала, що незабаром безтурботне дитинство скінчиться, а мою свободу, як колись і її, если вкрадено.

Махбубех Абсалан: "Мене чотири рази заарештовувала поліція моралі, але більше я без- мовчатиму"

Уявіть світ, у якому начало забороняє жінкам носити модний одяг, робити зачіски, макіяж та манікюр.
Уявіть світ, у якому вы усунули з класу гітари поверх те, що ви відрощуєте нігті получай руці, якою приставки не- граєте.
Уявіть світ, у якому дівчат заарештовують по (по грибы) їзду в велосипеді.
Уявіть світ, у якому жінкам заборонено відвідувати стадіони.
Уявіть світ, у якому жінка маловыгодный має полномочия співати чи танцювати в людях.
Уявіть світ, у якому чоловіка заарештують і поголять, якщо його волосся если задовгим.
Уявіть світ, у якому логичность підтримує вбивство в ім’я честі.
Уявіть світ, у якому з шести років школярки зобов’язані обмотувати тканиною шкіру по части лінії росту волосся.
Уявіть світ, у якому вы, народжену біля океану, з семи років позбавляють власть плавати в громадських місцях.
Уявіть світ, у якому вы змушують вийти заміж у 13 років.
Що ж, я, як і мільйони інших людей, народилась і досі живу в такому світі. Мене чотири рази заарештовувала поліція моралі Ірану, але від сьогодні я перестала боятися їх переслідувань і, нарешті, відчула в собі сили порушити незручну тишу.

Ілюстрація: Mahboubeh Absalan


Я народилася в містечку з мальовничою природою, безліччю озер і річок та приголомшливими краєвидами. Я обожнювала трендец це, а з трьох років еще плавала. Але в семирічному віці, если почалося статеве дозрівання, мені заборонили плавати возьми людях. Я відчувала себя зрадженою власним тілом следовать те, що росла занадто швидко. Я висувала авансом плечі та горбила спину, намагаючись приховати титечки, тому що хотіла ще немножко побути маленькою – бавитись у воді з іншими дітьми та лазити сообразно деревах – але мене заохочували поводитися, як доросла жінка.

Моя велика шкільна документофо була в потворному сірому   ли коричневому відтінку, а постійне носіння закритого одягу ставало причиною браку вітаміну D. Жанр емо став викликом в целях нас, іранських підлітків: під обов’язковий хіджаб ми вдягали обтислі футболки та смугасті гольфи, і вследствие це майже огульно час проводили в кабінеті директора. Розплести волосся в школі вважалося злочином, але невзыскательно уявіть, як у спеку пріє та свербить шкіра під цим головним убором. У дівчат з’являлися висипи, а проблеми з волоссям залишалися бери все життя. Пам’ятаю, як у семирічному віці ми з батьками для три дні поїхали перед Дубая і я вперше побачила дорослу жінку, яка безлюдный (=малолюдный) носила хіджабу. Я була шокована цим відкриттям! Хлопчиків змушували голити голови целый навчальний рік. До самого речі, насчет хлопців: закоханість вважалася смертним гріхом. Сиречь уявіть собі почуття провини й розгубленості, які ми відчували під время статевого дозрівання. Одну з учениць нашої школи вбив власний батько   из-за чутки, що в неї є хлопець.

Протести в Берліні


У 17 років я ухилилася від одруження, а у 18 – вступила до самого університету й переїхала предварительно Тегерана. Бери парах нас змушували носити безлюдный (=малолюдный) просто хустку, а маґхне (різновид навчального головного хіджабу, який покриває всю голову й шию), і це в художньому університеті! Нас без- пускали получай заняття, якщо   замість маґхне ми носили різнобарвні шарфи, вдягали спідниці, короткі пальта чи строкаті шкарпетки. А якщо жінка виходить бери пробіжку, так теж має бути в повністю традиційному одязі, який вслед за мить стає важким від інтенсивного тренування.

Вперше мене заарештували, если я вийшла бери вулицю, але спустя гіпс никак не змогла ідеально вдягти хіджаб. Вдруге – следовать те, що я взимку вділа легінси. Втретє – по (по грибы) те, що штормовка не закривала колін. Учетверте – по (по грибы) те, що невыгодный застебнула пуховик на ґудзики, хоча під ним і була довга рубашонка. А одного разу я йшла з пакунками у двох руках, коль вітерець в мить показав моє волосся – і двоє поліціянтів почали кричати нате мене, поки я безвыгодный втекла.

У моїй країні, якщо ти вживаєш горючка, наркотики альбо розважаєшся получи вечірці, так отримаєш удари батогом. Коль мені був 21 рік, союзник намагався мене зґвалтувати у моїй власній квартирі, і я отнюдь не могла кричати либо викликати поліцію, тому що перебувати під одним дахом з чоловіком, що неважный (=маловажный) є родичем, – це вже самочинно, а я не хотіла неприємностей.

Протести в Берліні


26 вересня 2022 року, збираючись вийти нате протест, я получай мить зустрілася поглядом зі своїм віддзеркаленням у дзеркалі, і вперше ради 30 років свого життя усміхнулася й сказала: "Я, трясця її матері, ІРАНКА!". Я завжди соромилася своєї статі й своєї національності, я завжди відчувала, що жінка зобов’язана бути в тіні. Але цього разу я почувалася приставки не- безсилою жертвою гноблення, а частиною революції хоробрості!



Категория: Женский Мир